Тема: Скінчиться урок – і дзвінок у життя продзвенить .
Мета: Закріпити моральні ідеали особистості учня, виховувати культуру почуттів, повагу до батьків, учителя, родини. Активізувати потребу у знаннях, самоосвіті, самоудосконаленні, здоровому способі життя.
Тип уроку: урок-бесіда.
ХІД УРОКУ
- Класний керівник проводить перекличку учнів класу (прізвище, ім’я та по-батькові).
- Кл. кер.: Першого вересня 2004 року... Маленькі діти за руку з мамою чи татом вийшли на урочисту лінійку – свято першого дзвоника. Їм присвоїли відповідальне звання “учень, учениця, школярик”. І з цього пам’ятного дня у наших сьогоднішніх випускників почався важливий етап їхнього життя, особливого життя, яке зветься шкільним. Життя, про яке складають жарти (значить життя веселе), життя зі своїми традиціями (значить стабільне), життя, яке постійно вирує (значить рухається вперед), життя, де ти сам стаєш його режисером, вносиш зміни і доповнення, яке збагачує тебе і ти збагачуєш його (тобто життя багатогранне).
- Випускник: Давайте пригадаємо разом,
Як вперше тут ми всі стояли,
Розгублені, малі, кумедні,
З-за квітів ледве виглядали.
Нас вчителька взяла за руку
І повела у перший клас.
Терпляче нас всього навчала...
Як швидко пролітає час.
Непрохані роки ідуть та ідуть.
Вже 8, 12, 16 минає…
Я вчора був учень – тепер випускник.
Час дійсно іде і дитинство минає…
4. Кл. кер.: Ваше дитинство лишається з вами у фотографіях, старих зошитах, альбомах, аплікаціях, речах, десь там далеко у шафі, у ваших спогадах. І не тільки. Воно живе у серці вашої першої вчительки, яка вас знає і пам’ятає, її пам’ять зберігає навіть більше ніж ви думаєте. Я запрошую до слова Валентину Григорівну.
(Слово першій вчительці)
(Виступ батьків до першої вчительки)
- Переступили ви наступну сходинку і потрапили у “велику школу” з великою кількістю класів і кабінетів. Як легко можна було б загубитись у цьому шумливому шкільному морі, якби вас не підтримали директор, завуч, класний керівник, учителі. А тепер із цього моря ви віллєтеся у бурхливий океан дорослого життя. Цей океан людей і їх стосунків не дозволить нікому розслабитися. То ж будьте пильними, уважними, корегуйте свої дії із життєвою погодою і живими та здоровими повертайтеся у свою гавань, якою для вас є і буде рідний дім та рідна школа. Вони дійсно рідні, бо вони у наших серцях, розумі, душі…
- Випускник: Не стане в списках і журналах нас
Тривога випаде в житті чи свято.
І в пам’яті спливе і школа й клас.
Приємно нам про це буде згадати.
Хтось із нас садитиме гаї,
Хліб, як золото, хтось сіяти буде.
Хай всі розкриють таланти свої.
Та школи ніхто і ніяк не забуде.
- 1 вересня 2013 року ви із свідоцтвами за основну школи, прийшли в 10 клас. Справжні старшокласники: серйозні, цілеспрямовані, дорослі, та все ж діти… Учителі із задоволенням йшли до вас на уроки, де не тільки навчали вас, а дечому вчилися самі. Та загальною атмосферою класу залишалися щирість, чесність, відкритість… За роки шкільні вам чимало вдалося пізнати:
Кохання і дружбу, і радість, і відчаю тиск.
Гадаю, хоч трохи навчилися ви відрізняти,
Де щирість і вірність, а де тільки зовнішній блиск.
- Випускник: В школі солідними старожилами стали.
Так відчували себе поміж всіх.
Хоча в основному старанно навчались,
Та десь дозволяли собі суперечки і сміх.
- Випускник: Час на семестри краявся звично,
Часом із перцем він був, часом з маслом.
Кожен урок вріс у нас генетично,
Тут зрозуміли, хто такий однокласник.
- Випускник: Уроки, свята, заліки й бали
І дискотека у залі гучна.
Учнів ми ролі свої вже зіграли,
Тепер новий сценарій нам доля дала.
- Кл.кер.: Було насправді, чи наснилося
В ці дні наприкінці весни?
І в тому, що усе скінчилося,
Немає вашої вини.
Дорослі учні по дитячому
У пам’яті моїй стоять…
Додати ніби то нема чого,
Та все ж ще раз хочу сказать.
Я хочу вам подякувати за те, що саме ви були моїми учнями, моїм класом. Знаєте з нами, вчителями, відбувається цікава річ, дещо зворотня по відношенню до вас. Коли ви прийшли до нас у 5 клас: малі, рухливі, безпосередні, я відчувала себе достатньо дорослою, старшою, вашою мамою. Та ви росли, мужніли, ставали самі старшими, хлопці майже всі вже вищі мене: статні, красиві юнаки, дівчата: могли б виграти будь-який конкурс краси, але вони в мене скромні і поки що на таке не зазіхають. Так от, пройшло 7 років нашого спільного життя у школі, і тепер я відчуваю себе вже не вашою мамою, яка набагато старша вас, а вашим другом, правда трохи старшим. Виходить парадокс: замість того, щоб постарішати – я з вами помолодшала, проте я добре розумію, що це лише в душі, а шкода… Сьогодні я не зможу дібрати слів, щоб повністю сказати, які ви в мене є . Тому я скажу коротко:
1. Ярослав Рухомий, живий і товариський. Нечувано чарівний, вміє своєю чарівністю користуватися. У будь-якій ситуації завжди знайде потрібний вихід.
2. Олена.
Мила і делікатна, спокійна і врівноважена. Привітна, любить квіти.
3. Ганна.
За тендітною зовнішністю ховається надзвичайно стійка натура. Мила і чарівна. Цінує все прекрасне.
4. Дмитро.
Високий, стрункий, завжди готовий прийти на виручку друзям. Вміє бути щасливим у будь-якій ситуації.
5. Артем.
Усі ці роки я старалася вас захистити, вберегти від чогось поганого, недоброго слова чи вчинку.
(Виступ батьків до класного керівника)
12. Кл. кер.: Свято прощання і свято надій,
Свято, нарешті, здійснення мрій.
Сумно і радісно зараз усім –
Школа була ніби другий ваш дім.
Щемко на серці, так як ніколи.
Слово напутнє – директору школи.
(говорить директор)
(батьки до директора)
- Кл. кер.:Закінчуючи школу, мені хотілося б згадати тих, хто стояв за вашими спинами, підтримуючи у важку хвилину, розв’язував за вас задачі, писав твори... повторно вивчав шкільну програму. Це – ваші батьки. Ваші батьки, разом з учителями готували вас до дорослого життя і вивели на цей поріг – шкільний, останній поріг у доросле життя. На ньому і закінчиться ваше навчання у школі.
- Випускник: Ми всі сюди прийшли сім’єю.
Батьки з сльозами нахиляються.
Вони страдають думкою однією:
Скінчилося, чи може починається?
У дні сумні та в дні на щастя щедрі
Батьки хай будуть у житті моїм.
Отож живімо, друзі, щиро й чемно,
І як наші батьки добро творім.
14. Кл. кер.: Дорогі випускники! Сьогодні ми запалимо вогонь материнської та батьківської свічки. Прийміть її і передайте один одному. (спочатку всі батьки, а потім учні)
Материнську свічку прошу запалити ___________, батьківську ________
Хай її полум’я завжди освітлює вашу життєву дорогу, як символічний факел життя. І де б ви не були, пам’ятайте, що в її полум’ї – вогонь любові материнського серця і батьківського благословення. Знайте, доки живі ваші батьки – доти цей благословенний вогонь супроводжуватиме і оберігатиме вас по житті. Живіть, любіть, даруйте добро і тепло іншим.
- Кл. кер.: Весняний сад. Пора цвітіння,
І ви, як квіточки на нім.
Це зрілість ваша, це змужніння.
Вам далі йти… Та вже самим.
Приймати рішення самому,
Труднощі в житті долати.
Та впевнена я вже в одному:
Вам розуму не позичати.
- Кл. кер.: Шановні присутні! Є у світі одне слово, перед яким усі народи низько схиляють голови. Це слово – мама... Мамина пісня, батьківська хата, дідусеві казки, бабусині вишиванки – все це родовідна пам’ять, наша історія. Слово “берегиня” – це поєднання найсвятішого: МАТЕРІ, ВІТЧИЗНИ, БОГОРОДИЦІ. Це символ надії, віри, любові. Наші дорослі діти давно збагнули цю святу істину.
- Випускник: “Молитва за маму”
Є у мене найкраща у світі матуся,
За неї до тебе Пречиста молюся.
Молюся устами, молюся серденьком
До тебе, небесна Ісусова ненько.
Благаю у тебе дрібними сльозами
Опіки та ласки для любої мами.
Пошли їй не скарби, а щастя і долю,
Щоб дні їх минали без смутку і болю.
Рятуй від недуги матусеньку милу,
Даруй їй здоров’я , рукам надай силу,
Щоб нами раділа, пишалась усюди,
Малих пташеняток, щоб вивела в люди.
За це я складаю в молитві долоні
До тебе, царице на сонячнім троні.
- Дорогі випускники, пам’ятайте, що матері ні купити, ні заслужити не можна. То ж бережіть своїх матерів, шануйте їх. Знайте, що ранню старість і хвороби приносить не стільки праця, як сердечні рани, хвилювання і переживання за своїх дітей. Ваше недобре слово, негідна поведінка – це рана на ніжній материнській душі, яка гоїться дуже довго.
- Випускник: Мамо, так мало я встигла сказати
І поглядом, і жестом, і словами.
Ми разом були і у будень і в свято.
Хай згинуть секрети між нами.
Дмуть вітри і піднімають хвилі,
Океан життєвий клекотить,
Переможем чи впадем безсилі?
Шлях далекий і важкий лежить.
За кормою закипає піна,
Хмариться на обрії блакить,
Будь за мене впевнена й спокійна,
Хай тебе майбутнє не страшить.
Побажай удачі кораблю,
Яким керую я – твоя дитина.
Люби мене, як я тебе люблю.
Моя чарівна, добра і єдина.
- Кл. кер.: Ось і перегорнули ми сторінки нашого шкільного життя довжиною в 11 років. Результатом вашої копіткої праці стануть екзамени і атестат зрілості. Що порадити, які слова-дороговказ дати вам в майбуття? Благословляючи вас в щасливу путь, я хочу, щоб ви пам’ятали : що ви принесете у цей світ, таким він і буде. Тож принесіть в нього ЩАСТЯ, ДОБРО, МУДРІСТЬ І СПРАВЕДЛИВІСТЬ. І знайте, що щастя – це не гроші, не влада, це – стан душі, шукати його треба в собі. Добро – це вміння нести у світ свої прагнення і не нав’язувати нікому того, що не бажаєш сам. Мудрість – це не вказівки комусь, яким треба бути, а здатність змінюватись самому. Справедливість – це уміння не оцінювати інших за своїми мірками.
Матір Тереза – лауреат Нобелівської премії миру, залишила духовний заповіт. Давайте ми згадаємо його положення.
- Випускники по черзі кажуть:
- Люди бувають нерозумними нелогічними і егоїстичними. І все ж люби їх.
- Коли ти робиш добро, то люди будуть звинувачувати тебе у затаєній особистій користі і самолюбстві. І все ж виявляй доброту.
- Якщо ти досягнув успіху, то в тебе може з’явитися багато фальшивих друзів і справжніх ворогів. І все ж досягай успіху!
- Якщо ти чесний і відвертий, то люди будуть обманювати тебе. І все ж будь чесним і відвертим!
- Те, що ти будував роками, може бути зруйноване в одну мить. І все ж будуй!
- Люди потребують допомоги, але вони згодом дорікатимуть тобі за неї. І все ж допомагай людям!
- Якщо ти досягнув безмежного щастя, тобі будуть заздрити. І все ж будь щасливим!
- Добро, яке ти зробив сьогодні, люди забудуть завтра. І все ж твори добро!
- Ділись з людьми кращим, що в тебе є і цього ніколи не буде достатньо. І все ж ділись найкращим.
- Життя – це шанс. Скористайся ним.
- Життя – це краса. Милуйся нею.
- Життя – це мрія. Здійсни її.
- Життя – це виклик. Прийми його.
- Життя – це обов”язок. Виконай його.
- Життя – це цінність. Цінуй його.
- Життя – це удача. Шануй її.
- Життя – таке чудове. Не марнуй його.
- Кл. кер.: Ось ці основні цінності, якими ви маєте запастися, вирушаючи у життєву дорогу, якщо ви візьмете цей багаж із собою у життя, то перемога буде з вами!
- Випускник: Скільки б не судилося страждати,
Все одно благословлю завжди
День, коли мене родила мати
Для життя, для щастя, для журби.
Як мені даровано багато,
Скільки в мене щастя,
Ось, візьми!
На землі сміятись і страждати,
Жити і любить поміж людьми.
- Кл. кер.: Як співається у пісні: Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу. Вирушать з тобою приспані тривоги. За тобою завжди будуть мандрувати очі материнські і білява хата. І, звичайно, їх сердечна душевна молитва за своїх дітей.
Хай дійсно ваше людське щастя буде осяяне життєвою мудрістю і всеперемагаючим сяйвом духовності.
Що ж, наш урок закінчується і дзвоник, який продзвенить буде дзвінком у життя. І голос дзвіночка сьогодні незвичайний. Він продзвенить різними кольорами.
Жовтим кольором (подзвонити, і так кожен раз) – кольором сонця, світла і тепла. Хай життя ваше буде світле, повне хліба, багатства і достатку!
Червоним кольором – кольором любові і кохання. Хай по ваших життєвих шляхах поруч йде тільки любов!
Зеленим кольором – кольором життя, оновлення. Залишайтеся завжди молодими, повним сил, прагнення до кращого!
Блакитним кольором – кольором мрії і надії. Саме з мрією люди досягають найбільших вершин.
Сьогодні цей різнокольоровий дзвінок звучить саме для вас.
Музика "Последний звонок" Ангелина Пелих
(Відеопрезентація з життя класу).
Сценарій до останнього уроку в 11 класі - ЗАВАНТАЖИТИ |
